Про судову реформу вже говорено-переговорено. Юристи, правники, політики, судді, громадські діячі розробляють власні механізми переформатування судової гілки влади. Співставлення статків доходам, зв’язки з РФ, псевдо-республіками, проросійські погляди – все це може стати критерієм недоброчесності судді.

Втім найголовнішим фактором відповідності судді займаним посадам безперечно є об’єктивність, неупередженість та справедливість в повсякденній роботі. Особливо це стосується слідчих суддів, від яких без перебільшення часто залежать людські долі. Будь-які прояви упередженості та порушення закону в кримінальному процесі особливо небезпечні. І важливо щоби в цій гілці судочинства не було заангажованих, корумпованих суддів.

Слідча суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Олена Вікторівна Лук’янова останнім часом почала доводити, що не гідна високого звання «Ваша честь». В декількох останніх справах вона з грубими порушеннями процесуального законодавства вона робить все можливе аби місцевий авторитет – екс-депутат Верховної Ради України від Партії регіонів Олександр Табалов уникнув покарання, а людина, проти якої він скоїв злочин, була запроторена за грати.

Аби було зрозуміліше спробуємо реконструювати події без купюр та авторського домислу.

Так, 13 липня 2021 року приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Галина Матковська посвідчила договір купівлі-продажу фермерського господарства «Прибужське» між продавцем Ярославом Гордієнко та покупцем Олександром Табаловим. Сума угоди склала 100 грн.

16 липня в ЄРДР з’являється кримінальне провадження №1202112000000186 за ознаками ч.4 ст.190 КК України за заявою Ярослава Гордієнко. За словами заявника, на час укладення угоди він не знаходився у Кропивницькому та не підписував жодних угод. Білінг телефону та покази свідків допомогли з’ясувати, що цього часу заявник перебував за 300 кілометрів від місця «укладення» договору.

29 липня судовий експерт Кіровоградського НДЕКЦ встановлено, що підпис під договором купівлі-продажу не належить потерпілому.

Сам обвинувачений плутався в показах. Олександр Табалов не пам’ятав з ким опинився у нотаріуса, де в цей час був власник ФГ «Прибужське» тощо.

І ось явна справа з явними ознаками злочину та явними реалізаторами шахрайської схеми з незаконного відчуження майна опиняється у слідчої судді Ленінського районного суду м. Кіровограда Олена Лук’янова. Одразу ж починаються дивні речі. По-перше, Олександру Табалову ніхто так підозри не оголосив. Він у справі має статус свідка!

По-друге, вона почала грубо порушувати всі положення діловодства суду і вибірково приймати документи. Цілком зрозуміло, що адвокати потерпілого не змогли подати ключові клопотання.

По-третє, Олена Лук’янова не допустила до участі в судовому засідання сторону потерпілого під час розгляду клопотання про арешт майна ФГ «Прибужське» і всупереч діючому законодавству залишила його на відповідальному зберіганні у свідка Олександра Табалова, який фактично в незаконний спосіб відчужив це майно. І що найголовніше, вона позбавила Ярослава Гордієнко конституційного права на доступ до правосуддя!

На цьому Олена Лук’янова не зупиняється і за клопотанням представників Олександра Табалова – нагадуємо, свідка по страві – вирішує провести повторну криміналістичну (почеркознавчу) експертизу, проведення якої доручити науково- ослідній установі судових експертиз Міністерства юстиції України за територіальним принципом. Тобто експертиза проведена експертною установою системи МВС виявилася недостатнім доказом і вона також вирішила його перевірити і іншій такій самій установі. Окрім цього Олександр Табалов має статус свідка, а, відповідно, не має процесуальних підстав для висунення таких клопотань.

Не важко зрозуміти кінцеву мету таких дій з боку Табалова. Використовуючи суддю Лук'янову він отримав змогу направити оригінали документів в систему експертних установ Мін'юсту. Кіровоградський підрозділ зробить висновок про те, що за формальними підстави експертизу підготувати неможливо. Після чого матеріали будуть передані в Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України. А згодом, буде встановлено, що підпис на документі належить потерпілому і документи дивним чином «загубляться» або будуть просто знищені.

 І якщо змову Табалова та Лук’янової та упередженість судді по страві можна було назвати спробою видати бажане за дійсне в одному кримінальному провадженні, то подальші дії Олени Лук’янової підтверджують заангажованість судді.

Зокрема вже і іншому кримінальному провадженні за заявою Олександра Табалова з обвинуваченнями Ярослава Гордієнко у шахрайстві, суддя Лук’янова не затребувала ніяких додаткових документів та експертиз. Їй взагалі вистачило просто слів начебто потерпілого Табалова для того аби винести ухвалу про тримання під вартою Гордієнко.

Ось виходить таке правосуддя Лук’янової: той, що реально скоїв злочин, має статус свідка та спокійно гуляє на свободі, а той, проти кого скоїли злочин, має статус підозрюваний та має бути запроторений під варту. Все-таки доволі дивне у неї розуміння основного завдання слідчого судді у кримінальному процесі щодо реалізації ст. 3 Конституції України: «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Євген ПУСТОВОЙТ